хорист

ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.).

Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Л. Укр., III, 1952, 447);

Перед початком сезону була розклеєна об’ява про те, що в театр Садовського приймають акторів і хористів (Бурл., Напередодні, 1956, 16);

Хористи не зводили очей з диригента. Зблиснула над головою диригента паличка. Зірвалася в залі злагоджено пісня (Збан., Курил. о-ви, 1963, 190).

Значення в інших словниках

1. хорист — хори́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хорист — див. СПІВАК; (у костелі) кантор.  Словник синонімів Караванського
3. хорист — [хорист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. хорист — ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Леся Українка); Перед початком сезону була розклеєна об'ява про...  Словник української мови у 20 томах
5. хорист — -а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хорист — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору).  Словник синонімів української мови
7. хорист — Хори́ст, -та; -ри́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)