хорист

хори́ст

[хорист]

-ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -сти^е, -с'т'іў

Значення в інших словниках

1. хорист — хори́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хорист — див. СПІВАК; (у костелі) кантор.  Словник синонімів Караванського
3. хорист — ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Леся Українка); Перед початком сезону була розклеєна об'ява про...  Словник української мови у 20 томах
4. хорист — -а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хорист — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору).  Словник синонімів української мови
6. хорист — Хори́ст, -та; -ри́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хорист — ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах