хорист
хори́ст
[хорист]
-ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хорист — хори́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хорист — див. СПІВАК; (у костелі) кантор. Словник синонімів Караванського
- хорист — ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Леся Українка); Перед початком сезону була розклеєна об'ява про... Словник української мови у 20 томах
- хорист — -а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хорист — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Словник синонімів української мови
- хорист — Хори́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хорист — ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах