1. Словник української мови у 20 томах

хорист

ХОРИ́СТ, а, ч.

Співак, артист хору (у 1 знач.).

Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Леся Українка);

Перед початком сезону була розклеєна об'ява про те, що в театр Садовського приймають акторів і хористів (Ф. Бурлака);

Хористи не зводили очей з диригента. Зблиснула над головою диригента паличка. Зірвалася в залі злагоджено пісня (Ю. Збанацький);

Хористи дужі, скупчившись кущем, Взяли на руки Лисенка, Як спротив, І диригент повів плечем-плащем, І гімн підвівся дивен – ясновроден (І. Драч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хорист — хори́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хорист — див. СПІВАК; (у костелі) кантор. Словник синонімів Караванського
  3. хорист — [хорист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. хорист — -а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хорист — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Словник синонімів української мови
  6. хорист — Хори́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хорист — ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах