храбрувати

ХРАБРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. заст. Виявляти хоробрість, відвагу.

— Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! Наша, бач, бере (Котл., І, 1952, 268).

2. Видавати себе за хороброго, вихвалятися своєю відвагою.

— Е-е, я не втоплюся. Я вмію плавати,— храбрував Миколка (Мирний, III, 1954, 107);

// Підбадьорювати себе.

З ним було йти трудно. Так трудно, що як не храбрувала, як не напружувалася, закусивши губу до крові, Маруся, як не кріпила себе на дусі — але не могла… (Хотк., II, 1966, 276).

Значення в інших словниках

1. храбрувати — храбрува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. храбрувати — Проганяти страх, БАДЬОРИТИСЯ, ГОРОЇЖИТИСЯ, набиратися духу.  Словник синонімів Караванського
3. храбрувати — ХРАБРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Виявляти хоробрість, відвагу. – Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! Наша, бач, бере (І. Котляревський). 2. Видавати себе за хороброго, вихвалятися своєю відвагою. – Е-е, я не втоплюся.  Словник української мови у 20 томах
4. храбрувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 заст. Виявляти хоробрість, відвагу. 2》 Видавати себе за хороброго, вихвалятися своєю відвагою. || Підбадьорювати себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. храбрувати — БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯ розм., ХРАБРУВА́ТИ розм. рідше, ХРАБРУВА́ТИСЯ заст.; КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОКО́ШИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. храбрувати — Храбрувати, -рую, -єш гл. Храбриться. Козацтво! лицарі Трояне! Храбруйте! Наша, бач, бере! Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка