храбрування
ХРАБРУВА́ННЯ, я, с. розм. Дія за знач. храбрува́ти і храбрува́тися.
«Скаже Вітчизна: снарядом стань — стану снарядом, ракетою стану, чорт візьми!» — І це не було пусте храбрування (Гончар, Тронка, 1963, 293).
Словник української мови (СУМ-11)