хриплий

ХРИ́ПЛИЙ, а, е. Те саме, що хрипки́й.

Алла Михайлівна лежала, розметавшись, чорне волосся густою сіткою вкривало білу подушку, очі горіли, обличчя палало, з одкритих уст виривалось коротке, хрипле, часте дихання (Л. Укр., III, 1952, 615);

— Не смійся, батьку, не смійся! — спідлоба позираючи на Грицька і не виймаючи з рота пальця, хриплим баском промовив Яків (Вас., І, 1959, 148);

По дорозі на село котився гул.. Рев худоби, крики хриплі. Десь за селом вили собаки (Головко, І, 1957, 68);

День зростав. Зчиняли хриплий галас Над бурою водою мартини (Рильський, II, 1960, 78);

Навколо вирувало життя, згори падало на землю хрипле дихання літака, який пробивався крізь хмари (Дмит., Наречена, 1959, 147);

В хриплий тон завод загув і стих (Тич., II, 1957, 147).

Значення в інших словниках

1. хриплий — хри́плий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хриплий — див. хрипкий  Словник синонімів Вусика
3. хриплий — ХРИ́ПЛИЙ, а, е. Те саме, що хрипки́й. Алла Михайлівна лежала, розметавшись, чорне волосся густою сіткою вкривало білу подушку, очі горіли, обличчя палало, з одкритих уст виривалось коротке, хрипле, часте дихання (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. хриплий — -а, -е. Те саме, що хрипкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хриплий — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови