хрокання

ХРО́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. хро́кати¹ і звуки, утворювані цією дією.

ХРО́КАННЯ², я, с., риб. Дія за знач. хро́кати² і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. хрокання — хро́кання 1 іменник середнього роду хрюкання хро́кання 2 іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хрокання — ХРО́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. хро́кати¹ і звуки, утворювані цією дією. Буває це здебільша над ярком, над балкою, коли приміром, у у вечірній сутіні мигають понад деревами, з характерним хроканням, силует вальдшнепа (Остап Вишня). ХРО́КАННЯ², я, с., риб.  Словник української мови у 20 томах
3. хрокання — I -я, с. Дія за знач. хрокати I і звуки, утворювані цією дією. II -я, с., риб. Дія за знач. хрокати II і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хрокання — Хро́кання, -ня с. 1) Хрюканіе свиней. Харьк. у. 2) Звукъ отъ удара по водѣ хро́калом, бовтом. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка