хурделя
ХУРДЕ́ЛЯ, і, ж., рідко. Те саме, що хуртови́на 1.
Таджик прикипів на сідлі,— В свистючих хурделях, в гудучій негоді До міста він мчить звіддалі (Бажан, Роки, 1957, 201);
Розчинилися двері — ой леле! Значить, справдились мамині сни. На порозі в снігу, у хурделі — Це ж наш тато приїхав з війни! (Бичко, Вогнище, 1959, 104).
Словник української мови (СУМ-11)