хухнути
ХУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ху́хати.
Раз він побачив дивну картину.. Отак якби хухнув на скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було (Коцюб., II, 1955, 326);
Янко хухнув на гроші, кинув їх у коробочку (Козл., Пов. і опов., 1949, 120).
Словник української мови (СУМ-11)