цапів
ЦА́ПІВ, пова, пове. Прикм. до цап; належний цапові.
Замість сказати, що був лук із цапового рога.., був точений, гладкий і окований золотими обручами, поет [Гомер] в ряді пишних образів.. показує нам, як стрілець чатує на цапа, як убиває його, міряє його роги, як майстер точить, гладить і оковує лук (Фр., XVI, 1955, 290).
♦ Ні за ца́пову душу див. душа́.
Словник української мови (СУМ-11)