царат
ЦАРА́Т, у, ч. Те саме, що цари́зм.
Зовнішня і внутрішня політика царату не задовольняла вже не тільки робітників, а й буржуазію, особливо невміння організувати і вести війну, яка безуспішно тяглася вже третій рік (Панч, В дорозі, 1959, 277);
На Сенатській площі ніби досі ще лунає голос декабристів-і перший постріл Кюхельбекера — бунтаря проти деспотичного свавілля царату (Ле, Право.., 1957, 91).
Словник української мови (СУМ-11)