цейтнот
ЦЕЙТНО́Т, у, ч. Нестача часу на обдумування ходів у шахових або шашкових партіях;
// перен. Дуже відчутний брак часу в якійсь справі.
— Розв’язав? — кинулась до нього Юля..— Ні, не розв’язав,— хитнув головою Мечик.— Побачив, що даремна праця, і просто подав зошит. Та й Марійці загрожує цейтнот! (Донч., V, 1957, 350);
Роботи ще чимало. Пишу похапцем. Всі дні — в цейтноті (Дмит., Обпалені.., 1962, 214).
Словник української мови (СУМ-11)