цементний
ЦЕМЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до цеме́нт;
// Який виробляє цемент.
За цементними заводами поля, поля, поля, моя кохана зроду донецькая земля (Сос., Солов. далі, 1957, 98).
2. Зробл. з цементу, який складається з цементу; у сполуці з цементом.
Я ледь пізнаю в цій людині Омелька, якого зустрічав колись в Кічкасі і потім майже щодня бачив в цементних блоках дніпровської греблі, коли вона ще будувалася (Голов., Крапля.., 1945, 67);
Цементний камінь, занурений у воду, з часом стає ще міцнішим (Таємн. вапна, 1957, 65);
Цементні розчини і бетони під час своєї служби в спорудах зазнають дії різних факторів, які спричиняють їх корозію (Допов. АН.., 2, 1954, 123);
// Покритий цементом.
І юні в’язні широко відкритими очима дивилися один на одного, на сірі стіни й слизьку цементну підлогу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 85).
Словник української мови (СУМ-11)