цензор
ЦЕ́НЗОР, а, ч.
1. У Стародавньому Римі — урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо.
2. Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.).
Мені доводилось писати афіші та оголошення в газети, носити афіші до цензора й до друкарні (Минуле укр. театру, 1953, 29);
Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Мирний, V, 1955, 430);
// заст. Учень, який стежив за порядком у старій школі, оцінював відповіді інших учнів, записував оцінки і т. ін.
Цензор Заяць порозміщував нас [школярів] у лавках відповідно до росту — менших напереді, а більших назаді (Фр., IV, 1950, 215).
Словник української мови (СУМ-11)