цензор
ЦЕ́НЗОР, а, ч.
1. У Стародавньому Римі – урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків, наглядала за звичаями, поведінкою громадян тощо.
Римські громодяни, яких переписували цензори, мусили підкріплювати свої відповіді клятвою (з наук.-попул. літ.).
2. Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.).
Мені доводилось писати афіші та оголошення в газети, носити афіші до цензора й до друкарні (з мемуарної літ.);
Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Панас Мирний);
// заст. Учень, який стежив за порядком у старій школі, оцінював відповіді інших учнів, записував оцінки і т. ін.
Цензор Заяць порозміщував нас [школярів] у лавках відповідно до росту – менших напереді, а більших назаді (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)