1. Словник української мови у 20 томах

цензор

ЦЕ́НЗОР, а, ч.

1. У Стародавньому Римі – урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків, наглядала за звичаями, поведінкою громадян тощо.

Римські громодяни, яких переписували цензори, мусили підкріплювати свої відповіді клятвою (з наук.-попул. літ.).

2. Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.).

Мені доводилось писати афіші та оголошення в газети, носити афіші до цензора й до друкарні (з мемуарної літ.);

Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Панас Мирний);

// заст. Учень, який стежив за порядком у старій школі, оцінював відповіді інших учнів, записував оцінки і т. ін.

Цензор Заяць порозміщував нас [школярів] у лавках відповідно до росту – менших напереді, а більших назаді (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цензор — Це́нзор: — старший учень-доглядач у старій школі [IV] — тут :староста класу [21] — у старій школі — учень, що слідкував за порядком у класі, оцінював відповіді учнів, записував оцінки, карав і т. п [I] Словник з творів Івана Франка
  2. цензор — див. ІНСПЕКТОР. Словник синонімів Караванського
  3. цензор — рос. цензор 1. У Стародавньому Римі — посадова особа, що здійснювала проведення цензу — контроль над державними фінансами, нагляд за дотриманням правопорядку тощо. 2. Особа, що здійснює цензуру. Eкономічна енциклопедія
  4. цензор — це́нзор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. цензор — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо. 2》 Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.). || заст. Учень, який стежив за порядком у школі, оцінював відповіді інших учнів, записував оцінки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цензор — Це́нзор, -ра, -рові; -зори, -рів і -зорі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цензор — ЦЕ́НЗОР, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо. 2. Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
  8. цензор — Цензор, -ра м. Цензоръ. У другій же половині того ж самого оповідання цензор звелів редакторові печатати вже баринь, изба і т. д. і не дозволив чумакам співати про волю, вози, про ярма і занози. К. XII. 126. Словник української мови Грінченка