цензор

Значення в інших словниках

1. цензор — Це́нзор: — старший учень-доглядач у старій школі [IV] — тут :староста класу [21] — у старій школі — учень, що слідкував за порядком у класі, оцінював відповіді учнів, записував оцінки, карав і т. п [I] Словник з творів Івана Франка
2. цензор — рос. цензор 1. У Стародавньому Римі — посадова особа, що здійснювала проведення цензу — контроль над державними фінансами, нагляд за дотриманням правопорядку тощо. 2. Особа, що здійснює цензуру. Eкономічна енциклопедія
3. цензор — це́нзор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
4. цензор — ЦЕ́НЗОР, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків, наглядала за звичаями, поведінкою громадян тощо. Словник української мови у 20 томах
5. цензор — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо. 2》 Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.). || заст. Учень, який стежив за порядком у школі, оцінював відповіді інших учнів, записував оцінки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цензор — Це́нзор, -ра, -рові; -зори, -рів і -зорі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. цензор — ЦЕ́НЗОР, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо. 2. Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
8. цензор — Цензор, -ра м. Цензоръ. У другій же половині того ж самого оповідання цензор звелів редакторові печатати вже баринь, изба і т. д. і не дозволив чумакам співати про волю, вози, про ярма і занози. К. XII. 126. Словник української мови Грінченка