цибеніти
ЦИБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм. Те саме, що цебені́ти.
Бреус скочив з коня. Розхристаний, скривавлений, з подертим рукавом сорочки, він ніяково тупцявся перед кошовим, мацаючи поранену руку, з якої цибеніла кров (Добр., Очак. розмир, 1965, 235);
В загуслій тиші однотонно цибенів струмочок (Речм., Весн. грози, 1961, 226).
Словник української мови (СУМ-11)