цибеніти
ЦИБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм.
Те саме, що цебені́ти.
Бреус скочив з коня. Розхристаний, скривавлений, з подертим рукавом сорочки, він ніяково тупцявся перед кошовим, мацаючи поранену руку, з якої цибеніла кров (С. Добровольський);
В загуслій тиші однотонно цибенів струмочок (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)