цибух
ЦИБУ́Х, а́, ч.
1. Те саме, що чубу́к 1.
Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи всередину люльки (Сміл., Пов. і опов., 1949, 215);
// Люлька для куріння.
Іван сів, добув з кишені капшук і напихав тютюном цибух (Галан, І, 1960, 518);
Підіпер низький одвірок раменами, спрагло смокче самосад із цибуха дядько Степан (Літ. Укр., 4.III 1969, 2);
// Не заповнена тютюном частина цигарки; гільза.
Антосьо лиш погукує на менших: «бігай до міста! та бігай». І цибухів накупив, і тютюну (Свидн., Люборацькі, 1955, 126);
У Сироти картузик з вузьким козирком набакир, до нижньої губи приліпив цигарку.. Він мовчить, іноді потягне цибуха, посмакує димом… (Гуп., Скупана.., 1965, 254);
// Те саме, що цига́рка.
Боженко скрутив цибуха з міцної махорки (Смолич, Реве та стогне… 1960, 438).
2. Здерев’янілий живець виноградної лози, який використовують для вегетативного розмноження винограду.
Словник української мови (СУМ-11)