цибух
ЦИБУ́Х, а́, ч.
1. Те саме, що чубу́к¹ 1.
Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи всередину люльки (Л. Смілянський);
Сироватка зломив суху стеблину лисохвосту, прочистив цибух люльки, що пригасла. (Ю. Мушкетик);
// Люлька для куріння.
Іван сів, добув з кишені капшук і напихав тютюном цибух (Я. Галан);
Підіпер низький одвірок раменами, спрагло смокче самосад із цибуха дядько Степан (з газ.);
// Не заповнена тютюном частина цигарки; гільза.
Антосьо лиш погукує на менших: “бігай до міста! та бігай”. І цибухів накупив, і тютюну (А. Свидницький);
У Сироти картузик з вузьким козирком набакир, до нижньої губи приліпив цигарку .. Він мовчить, іноді потягне цибуха, посмакує димом... (Є. Гуцало);
// Те саме, що цига́рка.
Боженко скрутив цибуха з міцної махорки (Ю. Смолич).
2. Здерев'янілий живець виноградної лози, який використовують для вегетативного розмноження винограду.
Словник української мови (СУМ-20)