1. Словник української мови у 20 томах

цибух

ЦИБУ́Х, а́, ч.

1. Те саме, що чубу́к¹ 1.

Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи всередину люльки (Л. Смілянський);

Сироватка зломив суху стеблину лисохвосту, прочистив цибух люльки, що пригасла. (Ю. Мушкетик);

// Люлька для куріння.

Іван сів, добув з кишені капшук і напихав тютюном цибух (Я. Галан);

Підіпер низький одвірок раменами, спрагло смокче самосад із цибуха дядько Степан (з газ.);

// Не заповнена тютюном частина цигарки; гільза.

Антосьо лиш погукує на менших: “бігай до міста! та бігай”. І цибухів накупив, і тютюну (А. Свидницький);

У Сироти картузик з вузьким козирком набакир, до нижньої губи приліпив цигарку .. Він мовчить, іноді потягне цибуха, посмакує димом... (Є. Гуцало);

// Те саме, що цига́рка.

Боженко скрутив цибуха з міцної махорки (Ю. Смолич).

2. Здерев'янілий живець виноградної лози, який використовують для вегетативного розмноження винограду.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цибух — Цибу́х: — люлька, чубук [13] — чубук [52;14] Словник з творів Івана Франка
  2. Цибух — Ци́бух прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. цибух — (люльки) жм. чубук, мундштук; (цигарки) гільза; (з махорки) цигарка; р. люлька; (виноградної лози) живець; цибушок, цибук. Словник синонімів Караванського
  4. цибух — ци́бух → цебух Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. цибух — -а, ч. 1》 Те саме, що чубук 1). || Люлька для куріння. || Не заповнена тютюном частина цигарки; гільза. || Те саме, що цигарка. 2》 Здерев'янілий живець виноградної лози, що його використовують для вегетативного розмноження винограду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цибух — ЖИВЕ́ЦЬ (гілка, пагін для щеплення дичок), ЩЕ́ПА, МЕ́НТОР, ЦИБУ́Х (здерев'янілий пагін виноградної лози, що використовується для розмноження). Лісник знайомий є отут у мене. Словник синонімів української мови
  7. цибух — Цибу́х, -ха́; -бухи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цибух — ЦИБУ́Х, а́, ч. 1. Те саме, що чубу́к 1. Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи всередину люльки (Сміл., Пов. і опов., 1949, 215); // Люлька для куріння. Словник української мови в 11 томах