цигаро
ЦИГА́РО, невідм., с., заст. Сигара.
На шкап’ятах їдуть господарі, Пишно їде дівчина-гуцулка, Пишно їде і цигаро курить (Фр., XIII, 1954, 329);
I ось раз засів він собі на вигіднім фотелю, закурив дороге цигаро і.. став думати про свою вдачу (Мак., Вибр., 1954, 3).
Словник української мови (СУМ-11)