цина
ЦИ́НА, и, ж., заст.
1. Олово.
2. Цинк;
// Вироби, предмети з цинку або покриті цинком.
А хіба коня погано буде купити? ..І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам, і онукам служила… (Мур., Бук. повість, 1959, 49).
Словник української мови (СУМ-11)