цмакати
ЦМА́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що цмо́кати 1.
— Я тепер така багата, що зайва корова мені тільки клопіт! Спочатку ніхто не вірить, а як розповім, то всі тільки цмакають… (Ю. Янов., II, 1954, 182);
Прийшла дівчина в кожушку, закутана по самі очі в теплу шаль. Бійці цмакали язиками (Тют., Вир, 1964, 489);
Такого шовку на мені ще зроду не бувало. В магазині підходила, торкалася, цмакала, а купувать не купувала (Ряб., Жайворонки, 1957, 52);
Хаброня, покуштувавши вина з стакана, ще й губи облизала. Як почала вона цмакати та облизуватись, я й не втерпіла (Н.-Лев., III, 1956, 253).
Словник української мови (СУМ-11)