цокольний
ЦО́КОЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до цо́коль 1;
// Який є цоколем.
Іноді з каменю викладають тільки нижню, цокольну частину паркана, зверху якої проходить легкий дерев’яний штахет звичайного типу (Жилий буд. колгоспника, 1956, 23);
Вся цокольна частина мінарета заново облицьована мармуровими блоками (Веч. Київ, 1.ХІІ 1967, 4).
Цо́кольний по́верх — поверх, розташований на висоті цоколю.
Вестибюлем пишно іменується частина коридора на цокольному поверсі поміж парадними дверима та сходами (Шовк., Людина.., 1962, 239).
2. Прикм. до цо́коль 2.
Словник української мови (СУМ-11)