цокотушка
ЦОКОТУ́ШКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до цокоту́ха.
[Гострохвостий:] Ой кумки мої, голубки мої, цокотушки мої! От пиріжки, так пиріжки у Горпини Корніївни! Не дурно вас тут повнісінька хата! Знаєте й ви, де раки зимують! (Н.-Лев., II, 1956, 502).
2. розм. Дерев’яне пристосування, яким стукотить нічний сторож; калатало.
Ніч. Село давно спить. Чути лише цокотушку колгоспного сторожа (Мам., Тв., 1962, 472).
Словник української мови (СУМ-11)