цокотуха
ЦОКОТУ́ХА, и, ж., розм. Цокотлива жінка, дівчина; щебетуха.
— Діточок бог дав тільки дівчинку, Оксану.. Цокотуха така! як рибка весела, а проте розумне й слухняне дитятко (Вовчок, І, 1955, 85);
Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили, Як ту матір, що вам на сміх Сина породила (Шевч., І, 1963, 23);
Вони посідали поруч з Анжелою і почали цокотіти про всяку всячину.. Анжела встала і пішла геть. Її нудило від цокотух, від їхніх слів (Чаб., Балкан. весна, 1960, 205).
Словник української мови (СУМ-11)