цокотуха
ЦОКОТУ́ХА, и, ж., розм.
Цокотлива жінка, дівчина; щебетуха, лепетуха.
– Діточок бог дав тільки дівчинку, Оксану .. Цокотуха така! як рибка весела, а проте розумне й слухняне дитятко (Марко Вовчок);
Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили, Як ту матір, що вам на сміх Сина породила (Т. Шевченко);
Вони посідали поруч з Анжелою і почали цокотіти про всяку всячину .. Анжела встала і пішла геть. Її нудило від цокотух, від їхніх слів (М. Чабанівський);
Кум взявся наново вичисляти добрі прикмети Стецевої Гапки. Та лишень добрі! А не сказав того, що вона цокотуха і побігуша (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)