цуценятко

ЦУЦЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до цуценя́.

[Ведмідь:] Та це ж Бабуся! В гості йде… І цуценятко молоде! Вона без його ні на крок! (Олесь, Вибр., 1958, 497);

Один вогник блимав аж на перехресті. Там аж заходилося маленьке верескливе цуценятко (Смолич, II, 1958, 89);

*У порівн. Бувало, хоч поросятко на орчику держить, щоб йому охотніш було на світі жити, а він його чухає, жалує, і воно перед ним як цуценятко перекидається (Барв., Опов.., 1902, 353).

Значення в інших словниках

1. цуценятко — див. щеня  Словник синонімів Вусика
2. цуценятко — цуценя́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. цуценятко — ЦУЦЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до цуценя́. [Ведмідь:] Та це ж Бабуся! В гості йде... І цуценятко молоде! Вона без його ні на крок! (О. Олесь); Один вогник блимав аж на перехресті. Там аж заходилося маленьке верескливе цуценятко (Ю. Смолич); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. цуценятко — -а, с. Зменш.-пестл. до цуценя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цуценятко — Цуценя, -няти с. Щенокъ. Рудч. Ск. II. 91. Ном. № 13198. У двері гавкнуло цуценя. МВ. І. 108. ум. цуценятко, цуценя́точко.  Словник української мови Грінченка