цуценятко
ЦУЦЕНЯ́ТКО, а, с.
Зменш.-пестл. до цуценя́.
[Ведмідь:] Та це ж Бабуся! В гості йде... І цуценятко молоде! Вона без його ні на крок! (О. Олесь);
Один вогник блимав аж на перехресті. Там аж заходилося маленьке верескливе цуценятко (Ю. Смолич);
* У порівн. Бувало, хоч поросятко на орчику держить, щоб йому охотніш було на світі жити, а він його чухає, жалує, і воно перед ним як цуценятко перекидається (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)