цяцькування
ЦЯЦЬКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. цяцькува́ти.
На повному кар’єрі кіннотники промайнули й повз розкішну, претензійну в своєму аляпуватому цяцькуванні будівлю біржі (Смолич, V, 1959, 797);
— Є й перли, є й криштал [кришталь]! — відмовила з протягом панночка.— Але, здається мені, то вже буде зайве цяцькування (Л. Янов., І, 1959, 118).
Словник української мови (СУМ-11)