цідильник
ЦІДИ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що ціди́лко.
Перед вікнами Домна Федорівна щовесни насаджує квіти, обгороджує палісадник гіллястими, як оленячі роги, кілками. По тих кілках лізуть до неба кручені паничі і в усі пори року сушаться глечики, цідильники та горщики (Логв., Літа.., 1960, 47).
Словник української мови (СУМ-11)