чабанський
ЧАБА́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до чаба́н.
В трудовому чабанському сезоні стрижіння — це робота найвищої напруги, весь радгосп тоді як у штурмі (Гончар, Тронка, 1963, 57);
// Належний чабанові, чабанам.
Згори вторували тій мелодії барв безладна гармонія мідяних дзвоників отари, що паслась на горах, та тужлива чабанська сопілка (Коцюб., І, 1955, 189);
// Такий, як у чабана.
Видать, не буде з їхнього пана пастуха, не крикне чабанським голосом: — Гей, ряба, куди пішла, щоб ти ще до вечора здохла! (Стельмах, І, 1962, 562);
Я скидаю солом’яного чабанського бриля і довго вітаю його (Сміл., Сад, 1952, 61);
— Мусить так бути,— обізвався з кожушка літній чолов’яга, затягнений чабанським поясом (Стельмах, 1, 1962, 504);
// Приготовлений за звичаєм чабанів.
Ради льотчиків, що приїдуть снідати, там, здається, буде сьогодні каша чабанська (Гончар, Тронка, 1963, 60).
2. Стос. до вівчарства.
В районі.. передбачається значне зростання поголів’я тонкорунних овець, тому багато уваги у нас приділяється порядку і розмірам додаткової оплати праці чабанським бригадам (Колг. Укр., I, 1957, 4);
Правнук Безсмертного, який теж погодився чабанувати, з дитячих років допомагав старому пасти вівці і сприйняв чабанську справу як трудову естафету (Вітч., 5, 1962, 205).
Словник української мови (СУМ-11)