чабанський
ЧАБА́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до чаба́н.
В трудовому чабанському сезоні стрижіння – це робота найвищої напруги, весь радгосп тоді як у штурмі (О. Гончар);
// Належний чабанові, чабанам.
Згори вторували тій мелодії барв безладна гармонія мідяних дзвоників отари, що паслась на горах, та тужлива чабанська сопілка (М. Коцюбинський);
// Такий, як у чабана.
Видать, не буде з їхнього пана пастуха, не крикне чабанським голосом: – Гей, ряба, куди пішла, щоб ти ще до вечора здохла! (М. Стельмах);
Я скидаю солом'яного чабанського бриля і довго вітаю його (Л. Смілянський);
– Мусить так бути, – обізвався з кожушка літній чолов'яга, затягнений чабанським поясом (М. Стельмах);
// Приготовлений за звичаєм чабанів.
Ради льотчиків, що приїдуть снідати, там, здається, буде сьогодні каша чабанська (О. Гончар).
2. Стос. до вівчарства.
Правнук Безсмертного, який теж погодився чабанувати, з дитячих років допомагав старому пасти вівці і сприйняв чабанську справу як трудову естафету (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)