чабанський

ЧАБА́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до чаба́н.

В трудовому чабанському сезоні стрижіння – це робота найвищої напруги, весь радгосп тоді як у штурмі (О. Гончар);

// Належний чабанові, чабанам.

Згори вторували тій мелодії барв безладна гармонія мідяних дзвоників отари, що паслась на горах, та тужлива чабанська сопілка (М. Коцюбинський);

// Такий, як у чабана.

Видать, не буде з їхнього пана пастуха, не крикне чабанським голосом: – Гей, ряба, куди пішла, щоб ти ще до вечора здохла! (М. Стельмах);

Я скидаю солом'яного чабанського бриля і довго вітаю його (Л. Смілянський);

– Мусить так бути, – обізвався з кожушка літній чолов'яга, затягнений чабанським поясом (М. Стельмах);

// Приготовлений за звичаєм чабанів.

Ради льотчиків, що приїдуть снідати, там, здається, буде сьогодні каша чабанська (О. Гончар).

2. Стос. до вівчарства.

Правнук Безсмертного, який теж погодився чабанувати, з дитячих років допомагав старому пасти вівці і сприйняв чабанську справу як трудову естафету (із журн.).