чабер

ЧАБЕ́Р, бру́, ч. (Satureja L.). Трав’яниста або напівчагарникова запашна рослина родини губоцвітих, що має бурі повзучі стебла з блідо-рожевими, іноді фіолетово-червоними квітками; містить ефірні олії, які використовуються в кулінарії, медицині й парфюмерії.

Широко використовуються як приправи до різних страв корені, листки, плоди або насіння пряних рослин. До них належать.. чабер, майоран (Укр. страви, 1957, 25).

Значення в інших словниках

1. чабер — ЧАБЕ́Р, бру́, ч., бот. Трав'яниста або напівчагарникова запашна рослина родини губоцвітих, що має бурі повзучі стебла з блідо-рожевими, іноді фіолетово-червоними квітками; містить ефірні олії, що використовуються в кулінарії, медицині й парфумерії.  Словник української мови у 20 томах
2. чабер — чабе́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. чабер — -бру, ч. Трав'яниста або напівчагарникова запашна рослина родини губоцвітих, що має бурі повзучі стебла з блідо-рожевими, іноді фіолетово-червоними квітками; містить ефірні олії, які використовуються в кулінарії, медицині й парфумерії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чабер — Однорічна рослина з блідо-фіолетовими квітками; культивують у Зх. і Пд. Європі; цінна приправа.  Універсальний словник-енциклопедія
5. чабер — ЧА́БЕР бот., ЧА́БРИК, ЩЕБРУ́ШКА.  Словник синонімів української мови
6. чабер — Чабе́р, -бра м. раст. Satureja hortensis L. ЗЮЗО. І. 135.  Словник української мови Грінченка