чавкання
ЧА́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. ча́вкати і звуки, утворювані цією дією.
Дорош ступив кілька кроків і почув під ногами смердюче чавкання гною (Тют., Вир, 1964, 110);
До куреня доносився глухий людський гомін і томлене чавкання чобіт (Мирний, І, 1954, 349);
Левка доводило до сказу ненажерливе чавкання гітлерівця (Цюпа, Назустріч.., 1958, 293).
Словник української мови (СУМ-11)