чавкання
ЧА́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. ча́вкати і звуки, утворювані цією дією.
Дорош ступив кілька кроків і почув під ногами смердюче чавкання гною (Тют., Вир, 1964, 110);
До куреня доносився глухий людський гомін і томлене чавкання чобіт (Мирний, І, 1954, 349);
Левка доводило до сказу ненажерливе чавкання гітлерівця (Цюпа, Назустріч.., 1958, 293).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чавкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- чавкання — ЧА́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. ча́вкати і звуки, утворювані цією дією. До куреня доносився глухий людський гомін і томлене чавкання чобіт (Панас Мирний); Дорош ступив кілька кроків і почув під ногами смердюче чавкання гною (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
- чавкання — ча́вкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чавкання — -я, с. Дія за знач. чавкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови