чавкання
ЧА́ВКАННЯ, я, с.
Дія за знач. ча́вкати і звуки, утворювані цією дією.
До куреня доносився глухий людський гомін і томлене чавкання чобіт (Панас Мирний);
Дорош ступив кілька кроків і почув під ногами смердюче чавкання гною (Григорій Тютюнник);
Левка доводило до сказу ненажерливе чавкання гітлерівця (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чавкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- чавкання — ча́вкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чавкання — -я, с. Дія за знач. чавкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чавкання — ЧА́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. ча́вкати і звуки, утворювані цією дією. Дорош ступив кілька кроків і почув під ногами смердюче чавкання гною (Тют. Словник української мови в 11 томах