частокіл
ЧАСТОКІ́Л, ко́лу, ч. Огорожа, паркан з кілків, жердин, паль і т. ін., вбитих у землю густо одне біля одного.
Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля; вербові кілки, густо повтикані в землю, стали високими вербами (Н.-Лев., II, 1956, 168);
Важким сном сплять арештанти… Тільки, двоє вартових міряють кроками стежечку вздовж дерев’яного частоколу (Мушк., Серце.., 1962, 314);
По зовнішній і внутрішній стороні валу йшов паркан — дерев’яний частокіл, вкритий гонтовим дашком (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 91);
Він ступив до Данька, і той, обтираючи спиною і задом високий іржавий частокіл, посунувся до воріт (Стельмах, II, 1962, 13);
*Образно. — Куди ж вас тепер? — не спускаючи з Леоніда очей, випитувала Вутанька, нетерпляча, розпашіла, готова кинутись до нього щомиті крізь частокіл озброєної варти (Гончар, Таврія, 1952, 428);
*У порівн. Серед вулиці — танці. Круг них парубки й чоловіки, як частокіл (Коцюб., I, 1955, 241);
Густим частоколом встають вони [ліси] над обрієм і нескінченним ланцюгом зелених масивів тягнуться десь далеко на північ і на захід (Коз., Вибр., 1947, 36).
Словник української мови (СУМ-11)