чатовий
ЧАТО́ВИЙ, а́, е́. Прикм. до ча́ти;
// у знач. ім. чатови́й, во́го, ч. Той, хто стоїть на чатах, вартує.
Чатовий став на вежу годину тому (Тулуб, Людолови, II, 1957, 181);
«Дім здоров’я» дерев’яний. Треба берегтися вогню. Грицько ставив до нього варту, говорив чатовому без жартів: — Зважай, коли хто спалить цей дім у часи твоєї варти, тоді не гнівайся на мене! (Мас., Під небом.., 1961, 107).
Словник української мови (СУМ-11)