чауш
ЧА́УШ¹, а, ч. Правовий служитель, розпорядник у Туреччині.
Мугаммед Герай ніколи не любив чаушів султана, постійних наглядачів за ханенком — нескореним вітром ханського роду (Ле, Хмельницький, І, 1957, 207).
ЧА́УШ², у, ч. Сорт столового винограду.
Листатий чауш, або «волове око», як його в них звуть, буйно розрісся цієї весни, зав’язь на ньому багата, віщує добрі кетяги, великі грона (Гончар, Тронка, 1963, 50).
Словник української мови (СУМ-11)