чауш

ЧА́УШ¹, а, ч.

Правовий служитель, розпорядник у Туреччині.

Мугаммед Герай ніколи не любив чаушів султана, постійних наглядачів за ханенком – нескореним вітром ханського роду (Іван Ле).

ЧА́УШ², у, ч.

Сорт столового винограду.

Листатий чауш, або “волове око”, як його в них звуть, буйно розрісся цієї весни, зав'язь на ньому багата, віщує добрі кетяги, великі грона (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. чауш — ча́уш 1 іменник чоловічого роду, істота чиновник в Османській імперії іст. ча́уш 2 іменник чоловічого роду сорт винограду  Орфографічний словник української мови
2. чауш — I -а, ч. Правовий служитель, збирач податків, розпорядник у Туреччині. II -у, ч. Сорт столового винограду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чауш — ЧА́УШ¹, а, ч. Правовий служитель, розпорядник у Туреччині. Мугаммед Герай ніколи не любив чаушів султана, постійних наглядачів за ханенком — нескореним вітром ханського роду (Ле, Хмельницький, І, 1957, 207). ЧА́УШ², у, ч. Сорт столового винограду.  Словник української мови в 11 томах