чванливо

ЧВАНЛИ́ВО. Присл. до чванли́вий.

Селаброс надувся й почав чванливо говорити промову (Н.-Лев., V, 1966, 188);

— А у вас є гурток авіамоделістів? — чванливо кинула запитання Юлька (Донч., І, 1956, 75).

Значення в інших словниках

1. чванливо — ЧВАНЛИ́ВО. Присл. до чванли́вий. Селаброс надувся й почав чванливо говорити промову (І. Нечуй-Левицький); – А у вас є гурток авіамоделістів? – чванливо кинула запитання Юлька (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
2. чванливо — чванли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. чванливо — Присл. до чванливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чванливо — Чванливо нар. Чванно, важно.  Словник української мови Грінченка