чванливий
ЧВАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий.
Калиновський.. збирався виступити, вже шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого, тупого і мстивого Красюка (Жур., Опов., 1956, 153);
// В якому виявляється чванство, пиха.
Пилипиха прийде, говорить, що дочка в неї в’яне, і хвалиться, що хутко їй поможеться, а часом по чванливому обличчю біжать сльози дрібні… (Вовчок, І, 1955, 227);
Щось.. чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик (Вас., Незібр. тв., 1941, 216).
Словник української мови (СУМ-11)