чванливий —
ЧВАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий. Калиновський .. збирався виступити, вже шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого, тупого і мстивого Красюка (С.
Словник української мови у 20 томах
чванливий —
чванли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
чванливий —
-а, -е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий. || В якому виявляється чванство, пиха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чванливий —
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
чванливий —
Чванли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
чванливий —
ЧВАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий. Калиновський.. збирався виступити, вже шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого, тупого і мстивого Красюка (Жур., Опов., 1956, 153); // В якому виявляється чванство, пиха.
Словник української мови в 11 томах
чванливий —
Чванливий, -а, -е Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Котл. Ен. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні. МВ. ІІ. 154.
Словник української мови Грінченка