чванливий
ЧВАНЛИ́ВИЙ, а, е.
Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий.
Калиновський .. збирався виступити, вже шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого, тупого і мстивого Красюка (С. Журахович);
Ця чванлива дівчина [Мар'яна] завжди стояла перед його очима (М. Хвильовий);
// У якому виявляється чванство, пиха.
Пилипиха прийде, говорить, що дочка в неї в'яне, і хвалиться, що хутко їй поможеться, а часом по чванливому обличчю біжать сльози дрібні... (Марко Вовчок);
Щось .. чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)