чванитися

ЧВА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок.

Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь.

[Виборний:] Панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий (І. Котляревський);

Було, шляхта, знай, чваниться, День і ніч гуляє (Т. Шевченко);

– В батьків та матерів є звичай чванитись своїми дочками та синами (І. Нечуй-Левицький);

Зимою в ріжнатих, весною в тачанці По селах літає і чваниться Струк (Л. Первомайський);

* Образно. На тих галявинах тільки шипшина сміється червоними губами та глід чваниться разками коралів (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. чванитися — Пишатися, величатися, високо нестися, гнути кирпу, задирати носа, (чим) хвалитися, вихвалятися, хвастати, п! ХИЗУВАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
2. чванитися — Розчванитися, бичитися, брикати, бришкати, бришкатися ("Ти не бришкайся!"), бундючитися, бундячитися (рідк.), великоноситися, величатися, вельбучитися, викаблучуватися, виламуватися, винашуватися, виноситися, випендрикуватися, високоумствувати...  Словник синонімів Вусика
3. чванитися — [чваниетиес'а] -н'ус'а, -ниес':а, -ниец':а, -н'ац':а; нак. -ан'с'а, -ан'теис'а  Орфоепічний словник української мови
4. чванитися — моск. дихатися хохл. (чваніться) пиндючитися, бундючитися бришкати, забришкати, зібришкувати, зібришкати, побришкувати, побришкати, бундючитися, забундючитися, збундючуватися, збундючитися, позбундючуватися, набундючуватися, набундючитися...  Словник чужослів Павло Штепа
5. чванитися — чва́нитися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
6. чванитися — -нюся, -нишся, недок. Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чванитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
8. чванитися — Чва́нитися, -нюся, -нишся; не чва́нься, чва́ньмося, чва́ньтеся чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. чванитися — ЧВА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок. Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь. [Виборний:] Панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий (Котл.  Словник української мови в 11 томах
10. чванитися — Чванитися, -нюся, -нишся гл. Чваниться, важничать. Ном. № 14184. Було шляхта знай чваниться. Шевч. 130. Дарес тут дуже насміхався, собою чванивсь, величався. Котл. Ен. II. 15.  Словник української мови Грінченка